Як рівненчани в змаганнях на 50 Мгц працювали.

20-21 червня 2020 року відбулись два теста в яких команда EM5K приймала участь. Змагання проводились Комітетом УКХ Ліги Радіоаматорів України одночасно з Чемпіонатом 1-го району IARU на 50 МГц. Честь нашої області захищали три спортсмена: Горець Юрій Петрович (UT5EL/A), Ткачук Володимир Васильович (UW5KW) та Сидоров Володимир Володимирович (UX0KR).

Наша позиція була на базі колективної станції UT7KZZ в селі Вири Сарненського району Рівненської області. Локатор позиції - KO31LG.

UW5KW та UX0KR мешкають за 100 км (по прямій), або за 150 км по автомобільній трасі від основної позиції. Тому два Володимира вирушили на змагання власним автотранспортом в суботу о 6 ранку. 

В Сарнах нас зустрів Юра Горець (UT5EL/A) і далі ми поїхали в с.Вири за його "Шкодою" по трасі, яку місцеві називають "Варшавкою". 

Змагання повинні були початись о 17 годині за київським часом. Можна було відпочити та протестувати апаратуру. Антенна на 50 мгц у нас була одна - 7 елементів на висоті 12 метрів від землі. 

Село Вири знаходиться на Поліссі. Висота над рівнем моря - 171 метр. Трансивер для роботи використовували Sun SDR2 Pro. 

В суботу прохід на 50 мгц у нас був слабенький. До ночі вдалось провести лише 90 зв'язків. Вночі вирішили відпочити до ранку, а в неділю з новими силами хотіли підтягнути результат. 

Ранок 21 червня нас зустрів хорошою погодою і повною відсутністю проходу на 50 мгц. Я зателефонував UX0QQ, спитав про проходження хвиль на сході України. На сході України прохід на 50 мгц був не кращим.

Але десь після 10 години ранку у нас прорвало. Станцій на діапазоні ставало все більше і більше: пішов схід України, потім добре пішли Балкани і десь біля 12 години відкрився прохід на Велику Британію та Францію. 

Ми працювали в основному SSB (телефоном), телеграфних зв'язків зовсім небагато. Ставка робилась на європейських операторів, що не знають азбуки Морзе, а таких серед учасників змагань більшість. 

Після закінчення змагань на радіоаматорських форумах деякі спортсмени нас критикували, що ми затягували QSO, давали багато непотрібної інформації, декілька разів повторювали контрольні номери і т.п. Регламентом це не заборонено, крім того ми ще вчимось працювати в тестах такого рівня. Тому ляпи могли бути будь-які. Але саме головне - результат, а не стиль роботи.

Після 14 години дня темп роботи впав, прохід змістився на південь. Пішли болгари, хорвати, серби, італійці. З українськими станціями працювали лише вранці. В період з 16 до 17 години старались дотягнути до 400 QSO. Темп дуже впав, зате стали проходити дальні станції. Нам вдалось спрацювати з декількома іспанцями, португальцем. На 17 годину загальна кількість зв'язків становила 405. Кількість набраних баллів - за 600 тисяч. Тест закінчився. 

Але наші пригоди, як виявилось згодом, лише почались. Погода різко зіпсувалась, небо потемніло, йшла гроза. Ми тільки встигли посмажити шашлики, як зірвався потужний ураган. 

Через антенне поле пронісся смерч (ширина захвату метрів 10). Смерч пройшов через антенну на 430 мгц та вертикал на 1,8 мгц висотою 21 метр. Щоглу першої антенни розломало навпіл, дві антенни з редуктором впали на паркан і зіпсувались. Антенну на 160 метрів зігнуло в дугу.

Але негода ще була попереду. В ніч з неділі на понеділок через село Вири пронісся другий ураган з бурею. Поруч з антеннами блискали громовиці, заливало дощем. В спальні, де відпочивав Володимир Сидоров, з'явилась кульова блискавка, декілька секунд провисіла в повітрі і самоліквідувалась з вибухом. На стелі на згадку залишилась чорна пляма. 

Я (Володимир Ткачук) перебував поруч через стіну і чув страшенний вибух блискавки. Добре, що добре закінчилось, і ця блискавка не принесла шкоди.

Зранку електроенергія в приміщенні була відсутня. Нам прийшлось включати бензиновий електрогенератор, щоб хоч якось відновити електроживлення будинку.

Ось так пройшли наші змагання, як то кажуть, не без пригод.

В Рівне ми приїхали в 12 годин дня понеділка. В дорозі все було добре.

З цікавих станцій в тесті спрацювали з Люксембургом, Ліхтенштейном, Сан-Марино, Мальтою, островами Гернсі та Мен.

Слідуюча наша задумка - участь в "Польовому дні на УКХ". Але це буде згодом, на початку липня. І коли все складеться. А скластись може все по-різному. По радіо повідомляють, що в Рівненській області знову відновлюється карантин через короновірус, знову закриваються ринки, знову зупиняється транспорт. Поживемо-побачимо...

Дякую всім, хто дочитав до останнього речення. Бажаю успіхів, здоров'я та 73!

Володимир Ткачук UW5KW, 23 червня 2020 року.    

      

Вперше в УКХ змаганнях позивним UW5KW

Сьогодні закінчились змагання, що були організовані УКХ комітетом Ліги радіоаматорів України, під назвою  "Меморіал пам'яті В.Чалапко на УКХ 2020" . Я вирішив прийняти участь в цих змаганнях, щоб Рівненська область була представлена. Адже карантин, відсутність транспортного сполучення і ще ряд причин, не дозволили зібратись учасникам колективної радіостанції UT7KZZ/EM5K і достойно представити Рівненщину в цих змаганнях.

В змаганнях працював зовсім мало. Цей меморіал відбувався з 17 годин суботи до 17 години неділі 6-7 червня. Але я змушений був в неділю з 8 ранку чергувати на основній роботі. Під ранок неділі в Здолбунові пройшла велика гроза, під час якої працювати в ефірі було неможливо. 

Працював на 2-х діапазонах- 50 і 144 мгц. Прохід на УКХ був дуже поганим. Ефір пробуджувався лише зрідка і мені потрібно було ловити ці швидкоплинні моменти проходження радіохвиль.

Я працював на трансивері ICOM-746, потужністю 100 ватт. Антенни використовувались дуже-дуже примітивні. На 50 мгц працював один трикутник (максимум випромінювання північ-південь) та на 144 мгц зигзагоподібна антенна Харченка без рефлектора. 

Результат участі такий. На 50 мгц проведено  9 QSO (GW3YDX, UT2QQ, OH3BCX, OH5LK, LZ2GA, UX0KR, 5B4AIF, OH4TY, OH5JJL). На 144 мгц проведено лише 4 QSO (EM3U, UT2UB, UR4UBI, UT9UR). Заявлено 14801 очок.

Чесно кажучи,  я вперше приймав участь в таких УКХ змаганнях особистим позивним  і отримав моральне задоволення. Зараз в планах спорудження більш потужних антенн на УКХ діапазони.   

На фото видно дві антенни на УКХ: трикутник на 50 мгц та антенна Харченко на 144 мгц.  

Радіоаматори Рівненщини: UT7KF

Шинкаренко Олександр

Олександр Шинкаренко проживає в місті Вараш (бувш.Кузнецовськ) на півночі Рівненської області. В цьому місті живуть атомники та їх сім'ї. Адже поблизу знаходиться Рівненська АЕС. 

Про Олександра я знаю мало. В інтернеті про нього інформації також обмаль. Але знаю, що Олександр Шинкаренко є дуже досвідченим радіоаматором. Один з небагатьох в нашій області активно займається УКХ. Нагороджений дошкою 5 BAND DXCC, має безліч дипломів та нагород.

На фото: Олександр Шинкаренко  

Радіоаматори Рівненщини: UT5EL/A

Горець Юрій

Горець Юрій проживає в північній частині області в с.Вири Сарненського району. Майстер спорту України, голова УКХ комітету Ліги радіоаматорів України, учасник багатьох радіоекспедицій: 4O3A (2008); 3DA0EL (2009); EM0BSCC/AM (2011), UT5EL/P EU179 (2012), TM0X та ін.

Начальник колективних станцій UT7KZZ, EM5K, UT7EZZ.

Юрій Горець один з найбільш досвідчених радіоаматорів області та України. Особливо полюбляє різноманітні контести, експедиції, польові дні на УКХ.

Юрій Горець взяв шефство над УКХ комітетом відкремленого підрозділу ЛРУ в Рівненській  області. Завдяки зусиллям Юрія Петровича Горця та його команди радіоаматорів-однодумців вперше радіостанція Рівненської області  EM5K в 2019 році в нелегкій боротьбі виборола 2 місце в Чемпіонаті України на УКХ.

На фото: Юрій Горець 

  


Радіоаматори Рівненщини: US0KW

Бецан Олександр

Бецан Олександр живе в місті Корець на сході Рівненської області. В ефірі з 1992 року. За антенним оснащенням та трансиверами має одну з найбільш потужних радіоаматорських баз в області.

Має свій сайт   https://www.us0kw.com

На багатьох діапазонах має підтвержених більше 300 країн. Приймав участь в багатьох міжнародних експедиціях: TX7M, TX3T, ZK3A.

На фото: Олександр Бецан.

Радіоаматори Рівненщини: UX0KR

Сидоров Володимир

Сидоров Володимир проживає в місті Рівне. Радіоспортом займається з 80-х років. Починав, як телеграфіст. Зараз працює всіма видами модуляцій, включаючи цифрові види. 

З трансиверів станом на 30 травня 2020 року є в наявності Kenwood-2000 та Yaesu-857d. Володимир Сидоров - заступник голови Відокремленого підрозділу в Рівненській області Ліги радіоаматорів України, очолює рівненське QSL-бюро.

З антенного господарства використовує вертикали на ВЧ діапазони і 5-елементну Ягі на 50 мгц.

За останні 1,5 роки дуже прогресує в набутті майстерності. Так, Володимир Сидоров здобув звання "Кандидата в майстри спорту України" в ЧУ SSB 2020 року. Разом з командою EM5K виборов 2-ге місце в ЧУ УКХ 2019 року. 

В LOTW вже підтвердив більше 100 країн на DXCC на діапазонах: 40,30,20,17,15,10 метрів. На диплом WAS не підтверджено лише один штат (Айдахо).

На фото: Сидоров Володимир перед експедицією в Кременецькі гори.  

Радіоаматори Рівненщини: UX2KA

Прокопчук Сергій

Сергій Прокопчук проживає в обласному центрі Рівне. Радіоспортом займається дуже-дуже давно. Ще коли я був активним спостерігачом UB5-072-112 (десь рік 1980), він вже тоді був головою обласного QSL бюро. Приємно, що з того часу пройшло 40 років, а Сергій, як був радіоаматором, так ним і залишається. 

Сергій активно "полює" за островами IOTA, на багатьох діапазонах має підтверджених більше 300 країн на диплом DXCC. 

Якщо ви бажаєте мати більше інформації про Сергія Прокопчука, як радіоаматора, раджу відвідати його персональну сторінку на сайті QRZ.com. 

На фото: Сергій Прокопчук проводить ремонт своєї антенни.

Рівненська радіостанція EM5K в УКХ змаганнях на Кубок України (432 Мгц) 5-6 жовтня 2019 року з Кременецьких гір.

Ось і закінчилась наша остання в цьому році експедиція в Кременець на гору для участі в УКХ змаганнях на Кубок УКХ комітету ЛРУ (діапазон 432 мгц).

Я вирішив оперативно написати про цю експедицію, поки пам'ятаю всі тонкощі.

Про те, що треба приймати участь в цих змаганнях, ми вирішили вже давно. Експедиція 7-8 вересня 2019 р. в Кременець, коли ми приймали участь в змаганнях на Кубок України (144 мгц), закінчилась для нас на позитивній ноті. Наша команда змогла стати кращою серед команд України. І ось для того, щоб попробувати взяти великий Кубок України на УКХ (за результатами 2-х турів), ми і вирушили 5-6 жовтня в Кременецькі гори. Найбільша висота цих гір - 398 метрів над рівнем моря. Для нашої місцини це досить таки суттєво. Для прикладу, Мізоцький кряж біля Рівного має середню висоту 300-320 метрів, вся територія Рівненської області , що знаходиться північнше Рівного - Поліська низовина з висотою над рівнем моря лише 100-150 метрів.

Для зв'язків на УКХ висота над рівнем моря - дуже важливий фактор.

5 жовтня з самого ранку я зателефонував Володі Сидорову (UX0KR). Домовились з ним, що о 10 годині я їду в Рівне, там ми купляємо продукти та маршруткою вирушаємо з автовокзалу "Чайка" в місто Сарни.

Уже їдучи в маршрутці я отримав телефонний дзвінок від Юри Горця (UT5EL/A) про те, що наша експедиція буде в мінімальному складі, лише три радіоаматори: Юра Горець, Володя Сидоров та я. Едіку Назаруку (UT5ECZ) та Саші Бережному (UR3EZ) приїхати не виходить по різним причинам. Нашим побратимам з Гощанського району Миколі Федчуку (UR3KK) та Олександру Драгунову (US7KC) з Вараша приїхати також не вдалось.

Тому Юра запропонував, щоб ми в Кременець не їхали , а відпрацювали цей тест з Клесова Рівненської області

Я сказав, що раз зібрались на гору, то їдемо на гору. І хоч нас буде мало, але ми постараємось зібрати антенну та щоглу , все налаштувати та показати достойний результат. Юра погодився з моїми думками, сказав, що в Сарнах нас зустріне автомобілем.

А далі все було без несподіванок. Відправились з Рівного маршруткою в 12.15 і досить швидко приїхали в місто Сарни , столицю поліського краю Рівненської області.

Трохи почекали Юру Горця, ще докупили продуктів та автомобілем вирушили додому до Юри. Він проживає в селі Вири за 32 км від Сарн і 10 км від залізничної станції Клесів.

Приїхали до Юри Горця ще завидна. На території Юри я побачив велику кількість потужних радіоаматорських антенн: стек з 4 антенн для роботи через Місяць, багатоелементні Яги, штир 21 м для роботи на 1.8 мгц та багато іншого.

Радіоаматорський шек Юри (UT5EL/A) знаходиться на другому поверсі особистої садиби. На столі - самий новий ICOM 9700, різні підсилювачі, ноутбуки і т.п.

Вся стіна шека - в найпрестижніших дипломах радіоаматорів. Я вручив Юрі кружку з логотипом UARL-IARU, що була завойована командою UT7KZZ в змаганнях і привезена мною з центрального офісу ЛРУ. 

Після приготуванні шашликів, смачної вечері (дякуючи господині дому Ірині Горець), ми приступили до завантаження в автомобіль антенн, щогли, радіоапаратури, генератора, палаток і всього того, що могло нам знадобитись в експедиції.

Володя Сидоров запропонував взяти в поля 2 антенни на 432 і зробити там стек. Юра був проти цієї ідеї, тому що виграш стеку в порівнянні з однією антенною досить невеликий (близько 2 дб), але вага антенної системи і настроювання стеку значно утруднить нам роботу в експедиції. Я спочатку схилявся до думки Володі, але потім прийняв сторону Юри. Як результат - Володя переміг, і ми взяли з собою цілих 3 антенни. Наскільки це рішення було правильним, ми зрозуміли лише на горі, коли почали монтувати антенну. Але про це пізніше.

У Юри ми переночували і о 8 годині ранку вирушили на Кременець. Це місто знаходиться на кордоні Рівненської та Тернопільської областей, від міста Дубно 35 км, від Почаївської лаври 20 км. Кременецькі гори - національний природний парк (URFF-041).

Поруч з нашим місцем дислокації , куди ми вирушили, знаходиться За́мкова гора́, Бона - гора-останець, належить до Кременецьких гір. 3і сходу прилягає до центральної частини міста Кременець і піднімається над ним у вигляді вулканічного конуса заввишки до 100 м. Абсолютна висота близько 397 м. над р. м.

Дорога з Вирів до Кременця пройшла без пригод. На гору ми прибули десь о 13 годині. Наша гора називається Дівочі скелі. Вікіпедія про цю гору дає такі відомості: "Діво́чі Ске́лі (інші назви - Дівоча Гора, Дівичі Скелі) - гора і скелі в Кременецьких горах, комплексна геологічна система в межах національного парку «Кременецькі гори». Розташована на північно-східній околиці міста Кременця ". Висота тут менша, ніж на Боні, всього 376 метрів.

В інтервалі з 13 до 17 години займались монтажем антенни, встановленням великої палатки, підключенням генератора та іншими супутніми справами. Але в зв'язку з тим, що нас було лише троє, побігати всім прийшлось чимало. Перші складнощі виникли, коли ми відкрили коробку з антенною, де був напис "430 мгц". Там виявились елементи антенни на ... 144 мгц. Виявилось, що помилково було спаковано антенну не в ту коробку! А якби ми взяли лише цю одну коробку?! Тоді б прийшлось з горя випити весь запас "спиртових горюче-мастильних матеріалів", поплакати на Дівочій горі і їхати назад, як кажуть росіяни, "нє солоно хлєбавши". Слава Богу, ми взяли з собою ще 2 антенни! Відкривши ще дві коробки, ми переконались, що ці антенни на 430 мгц - те що нам треба.

Юра Горець нами керував по монтажу антенної системи, але й я з Володею Сидоровим вже мали невеликий досвід, що і як робити. Антенну I0JXX змонтували десь через годину-півтори. Підключили кабель з комплекту, поміряли КСВ "Rig Expertom". Виявилось 1,5. Для УКХ це забагато, щось не те. Перевірили по-новому монтаж. Все правильно, кожен елемент - діректор під своїм номером і знаходиться на своєму місці. Вібратор має контакт, кабель без проблем. Почались "танці з бубном". Все нормально, а КСВ високий! Підняли полотно антенни від землі, те саме. Попробували змінити налаштування перемичок на вібраторі антенни - толку мало! Але ж чуда не буває, десь щось не то, але здається що все то! Володя Сидоров запропонував замінити кабель на інший. Замінили, поміряли КСВ, о чудо, КСВ 1,04!!! Вся справа була в кабелі, можливо він йшов в комплекті з антенною на 144 мгц?

Повністю ми були готові до роботи в ефірі... за одну хвилину до початку змагань, в 16год. 59 хв. Цього разу до азимутальної карти та стрілки на щоглі ми вже підійшли зі всією увагою Карта була надрукована на принтері заздалегідь, до спеціальної площадки під щоглою була приклеєна намертво (строго по компасу), стрілка-вказівник азимуту був виготовлена з грубого мідного дроту та добре прикручена до поворотної щогли. Як виявилось, під час змагань, налаштування цього вузла ми провели досить точно і калібрування по сигналам станцій не знадобилось.

Перші хвилини змаганнь, перше QSO з нашим сусідом Миколою Рокицьким з Тернополя (UR5BFX). Чує нас нормально, ми його також.

Відразу ж підвисає основний ноут і перезавантажується сам по собі ICOM 9700. Знову якісь проблеми! Навішуємо ферити на всі шнурки, які бачимо перед собою. Проблема не зникає, працювати в ефірі неможливо. Десь якась наводка. Почали розбиратись. Хвилин через 20 знайшли причину. Кабель від антенни близько проходив біля трансивера та ноута. Відвели на відстань 70-100 см. Стало все в норму. Але палатку тепер неможливо закрити на ніч. Подумали, скільки тієї ночі? Ми приїхали сюди в змаганнях працювати , чи думати про якийсь комфорт?!

Ну а тоді пішло- поїхало. За допомогою бельгійського чату ON4KST пробували домовлятись з аматорами різних країн про проведення QSO з EM5K. Інтернет на горі був дуже нестабільний. Модем виключався дуже часто, але ми не здавались. В основному "зазивалою" був я (UW5KW), почав роботу в ефірі Юра, а Володя був на підхваті. Спочатку прохід був неважний. Спрацювали з Києвом, з хлопцями з Чернівців, деякими львів'янами. Дальніх станцій не було. Розвернули антенну на північ . Переключились в режим ЧМ та попробували спрацювати з рівнянами. Як не дивно, вдались зв'язки з UX0KX, UX0KM, UR3KK, UR5KHM і навіть UR5KEK з міста Сарни (170 км від нас). У Олександра (UR5KEK) саморобна антенна RZ9CJ на висоті 4 метра від землі. Наша антенна з 39 елементами на висоті 10 метрів від поверхні гори працювала більш ніж добре!

Юра Горець розвернув антенну на схід, пробував зв'язки зі східною Україною. Прохід був поганий. Станції йшли з глубокими QSB.

Потихеньку почали відповідати румуни, угорці, словаки. Ближче до 20 годин вже можна було пробувати зв'язатись з чехами, білорусами, нашими східними українцями.

Поляки нас стабільно ігнорували. Провели лише декілька QSO з 8 району Польщі. Інші не хотіли з нами працювати, хоча в чаті я до них писав на польській мові.

Працювали ми до 2 години ночі, Юра Горець вже відпочивав, тому з Харковом (UR5LX) та Дніпром (UR4EWZ) зв'язались ми з Володею. В інтервалі з 00 до 01 години ночі були найдальші наші зв'язки. Я підвів на частоту, а Володя Сидоров телефоном спрацював з DF0HTW. Це за 950 км! Ми старались спрацювати ще з одним з німцем за 1100 км, але не вдалось! Що цікаво, останні слова прощання з нами німецького оператора DF0HTW потонули в QSB, а потім на протязі цілої години ми в ефірі не чули жодної станції. В 2 години ночі було прийнято рішення - перестати підігрівати атмосферу своїм сигналом, а лягти спати. То ж не дурний придумав, що "Утро вєчера мудрєнєє...". Ми завалились спати в одній палатці, закрити її не було змоги. Китайський дуйчик, що мав нас хоч трохи зігрівати, був безсилий проти природи. Природа вирішила нам дати нічну температуру +2 градуси з сильним туманом та вітерцем, що пронизує тіло, не дивлячись на бушлати та теплі куртки. Тому, спати нам прийшлось фактично на вулиці, при температурі +2. Та нам ще повезло з погодою, Дмитра Павліка  (UR7D) в Карпатах взагалі занесло снігом, антенна вкрилась шаром льоду, КСВ піднявся, працювати на 432 він не зміг.

Всі були дуже стомлені, покрутитись вдень прийшлось пристойно. Десь о 4 годині ночі я розплющив очі і побачив, що Юрко прокинувся і готовий до роботи. Володя спав, щось там бурмотів, закутався в два спальники. Ми його вкрили третім спальником, а самі сіли попрацювати, щоб не пропустити ранішнього проходу. Юра зайняв місце біля Айкома, а я сів на чаті. Прохід відновився. З'явились дальні станції з півдня, півночі, сходу.

Вдався найдальший зв'язок з півдня - LZ0C (десь 850 км).

Годин до 10 ранку ми нормально працювали. Бали непогані зв'язки з румунами, чехами, словаками, хорватами, угорцями. З півночі були білоруси. Найдальший- EW6FS.

Зі сходу пробували працювати з UT8AL та UR3VKC. Та не змогли, навіть присутність сигналів не чули.

Після 10 години туман став настільки густий, що розгледіти щось було важкувато. Прохід зник повністю. Ми ще трохи "подригались" після 10 години, але зрозуміли, що нічого путнього не вийде - проходу просто не було. Навіть сигнал UR5BFX повністю зник. Десь в 12 годині було прийнято спільне рішення: знімати антенну, згортати позицію, готуватись до виїзду додому. Туман почав потроху розсіюватись, пригріло сонечко. В 14 годин дня на гору повернулось літо. Можливо і прохід на 430 Мгц повернувся. Але було пізно, антенна вже лежала на землі, а палатка була розібрана. Мене весь час тягнуло спати, адже майже не відпочивав. Та нічого, поки працював, сон відійшов, зате коли сів в авто, сон навалився зі страшною силою.

Попередній результат роботи такий - проведено 50 зв'язків. Середня відстань одного QSO - близько 400 км. Сумарний кілометраж - близько 20000 км, що досить таки непогано.

Тепер залишається підготувати звіт та вислати його суддям.

Дорога додому пройшла без пригод. Я вставляв сірники в очі, щоб не закривались повіки. Зупинились на якійсь заправці біля Дубно, перекусили по хот-догу та випили по чашці кави. Вдома в Здолбунові я був близько 16 години,а Юрко та Володя поїхали на Рівне.

Завалився спати в 16 годині дня, а прокинувся о 8 годині на слідуючий день. Відразу ж сів за написання цієї статті, поки все пам'ятаю і нічого не забув.

Там деякі радіоаматори пишуть в інтернеті, що мов станція EM5K порушує регламент, працює спеціальним позивним в змаганнях, не дає через дріб "поле". В нашій ліцензії Укрчастотнагляду написано, що позивний EM5K може використовуватись лише в змаганнях. Термін дії ліцензії - до кінця 2019 року. А чи доречно нам в змаганнях використовувати /р - ми самі будемо вирішувати. Тут на УКХ навіть контрольний номер зв'язку потрібно повторювати по 5 хвилин, тому що важко приймати!

Критикувати нас можуть лише ті, хто на УКХ не провели жодного зв'язку, будь-які змагання ігнорують, зате звикли повчати всіх навкруги.

Слідуючі змагання, в яких прийме участь радіостанція EM5K- CQ WW DX Contest в останні суботу-неділю листопада. Планується робота телеграфом в діапазоні 160 метрів.

Члени нашого колективу Юра Горець (UT5EL/A), Едік Назарук (UT5ECZ) та дніпропетровець Олександр Кормаков (UR7EU) їдуть на початку листопада 2019 року на північ Греції, звідки позивним J42L будуть працювати в Ukrainian DX Contest. Вони просять всіх українців підтримати їх в цих змаганнях.

Ось і все, що я хотів вам написати. До нових зустрічей в ефірі.

Володимир Ткачук (UW5KW)

07.10.2019 року

13 год. 02 хв.     

Звіт про експедицію UT7KZZ/EN0KRI на Чемпіонат України  УКХ 2-4 серпня 2019 року. 

3-4 серпня 2019 року відбувся Чемпіонат України на УКХ. В цих змаганнях чи не вперше прийняла участь наша рівненська команда UT7KZZ. Запрошення попрацювати в складі команди UT7KZZ отримали два рівненські аматори - Володя Сидоров (UX0KR) і я.

Кістяк команди склали хлопці з Дніпропетровської області, технічну підтримку нам забезпечили закарпатські хлопці. Але про все розповім докладно.

І так, 2 серпня годин в 10 годин до мене зателефонував Юра Горець (UT5EL) і повідомив, що жде о 12-13 годині прибуття потягу в Сарни, на якому повинні під'їхати Сашко (UR3EZ) та Едік (UT5ECZ). Далі - завантаження апаратури і всього необхідного в авто та від'їзд з Клесова Сарненського району в бік Рівного. Юра просив, щоб я і Володя Сидоров вже були готові і чекали нас на трасі Київ-Львів. Хлопці планували дістатись до Рівного десь о 16 годині.

Я повідомив UX0KR про необхідність нашої зустрічі на трасі та про всі подальші плани.

Хлопці затримувались, вже була 18 година, а авто ще не приїхало. Ми вдвох з Володею знаходились в тіні дерева поблизу автотраси в районі Квасилова. Почекали хвилин 30-40 і отримали на мобілу такий довгожданний дзвінок від Юри. Він сказав, що бачить дорожній вказівник населеного пункту "Велика Омеляна" і запитав, чи ще далеко їхати йому до Квасилова. Ми з Сидоровим з подивом переглянулись. Адже Велика Омеляна знаходиться вже за Рівним, хлопці проїхали Рівне по іншій трасі. Прийшлось Юрі Горцю їхати в зворотньому напрямку до Квасилова 9,3 кілометра.

Але добре те, що добре закінчується. Хвилин за 10 ми побачили джип Юри з щоглами на даху авто.

До Дубна ми доїхали без особливих пригод. Погода була непогана, дощу не було. В самому Дубні ми змусили включати навігатори на смартфонах, щоб проїхати через місто. Там проводився якийсь місцевий захід і багато доріг було перекрито поліцією.

Ще 35 км і ми заїхали в славне стародавнє місто Кременець. Зупинились на в'їзді в місто і стали чекати Васю (UT5BA). Ми його попросили бути нашим гідом, щоб заїхати автомобілем на гору, на місце постійної дислокації радіоекспедиції. Вася сів в машину і ми в кількості 6 чоловік рушили в гору.

Дорога на вершину зайняла приблизно з пів години. Василь привіз нас на місце, де ще недавно з радіоекспедицією були наші рівненські та волинські хлопці на польовому дні (UX0KX, UR5KSH та інші).

Ми всі вийшли з машини , але вирішили поки що не розпаковуватися, а оглянути місцину на предмет роботи в ефірі. Головним експертом у цьому питанні у нас був Юрко. Основний вердикт стосовно того, чи підходить нам це місце для змагань, чи ні, залишалось за ним.

Висновок був негативним. Адже північна та східна сторони були закриті від нас лісом, який знаходився зовсім поруч. При Чемпіонаті України на УКХ найбільш далекі наші кореспонденти повинні були бути якраз зі сходу України. Тому було прийнято рішення, шукати інше місце на вершині гори, де б горизонт на схід був повністю відкритим.

Хвилин через 5 ми знайшли місце на вершині поблизу людських городів. В полі зору знаходилось якесь село. Це місце для нас було набагато краще, так як ми бачили горизонт у всіх чотирьох напрямках.

Вася з нами попрощався і пішов з гори одному йому відомими тропами.

Але у нас виникла проблема - почало смеркатись, а ми ще навіть не дістали речі з авто. Всю роботу по встановленні 2-х палаток, налагодженню генератора, підйому мачти на 80 та 40 метрові діапазони , монтажу вертикалу на 20-ку ми проводили в темноті. Виручив нас налобний китайський фонарик, який я взяв заздалегідь. Десь через годину всі основні роботи були закінчені. На столі з'явився Kenwood ts-2000, Володя сів працювати позивним EN0KRI/P.

Згодом ми чули, як на рівненському репітері, деякі радіоаматори, говорили про нашу експедицію, що вона не працює в ефірі. Наші анонси в інтернеті про експедицію EN0KRI/P в Кременецьк гори, мов, були, але толку, видно немає.

Нічого подібного. В ефірі ми працювали в основному ввечері та вночі 2-3 серпня. Основний вид був - телеграф. Ми не винуваті, що багато наших рівненських аматорів не знають телеграфа, а хочуть почути нас в ефірі лише телефоном.

Основна ціль нашого виїзду в Кременецькі гори була участь в ЧУ УКХ-2019, тому роботі на КВ було приділено значно менше часу. Всього ми провели 270 QSO позивним EN0KRI/P з URFF-041.

Рано вранці 3 серпня Юра автомашиною поїхав зустрічати хлопців з Закарпаття, що привезли нам 2 антенни на 144 мгц та 432 мгц. Згодом приїхало 2 джипи: один Юрин, а інший Діми Павліка (UZ5DX). Разом з Дімою приїхав також Владислав Довбака (UZ5DZ).

Без цих антенн на УКХ ми не змогли б прийняти участь в ЧУ. Дай боже здоров'я нашим закарпатським друзям, які проїхали не одну сотню кілометрів, щоб привезти нам на гору в Кременці ці антенни!

Деякий час пішов на монтаж самих антенн. Систему для КВ нам прийшлось демонтувати і переставити в інше місце. Біля великої палатки ми провели монтаж поворотної системи для УКХ антенн.

Одна з антенн мала 16 елементів, а інша - 39. Обидві антенни італійські, придумані та виготовлені радіоаматором I0JXX. З Італії антенни попали в Угорщину, далі в Ужгород , а 3 серпня опинились на Кременецькій горі.

Зборку антенн ми провели досить швидко. Ніхто не сидів без діла - кожен був зайнятий справою. Керував всім цим процесом Дмитро (UZ5DX).

А далі потрібно було ці дві антенни підняти на мачту, десь на висоту 8 метрів. І тут у нас почались серйозні проблеми. При підйомі стінка щогли не витримала навантаження і лопнула у верхній частині. Добре, що це відбулось недалеко від землі і ми змогли зловити антенни, не пошкодивши елементи.

Хтось з наших сходив в село, попросив ножовку по металу, треба було відрізати частину щогли, та переробити вузол кріплення. З ліска поруч було принесено дерев'яний дрин, щоб ним допомагати знизу піднімати саму щоглу. Я, як самий високий зі всіх присутніх, повинен був зводити щоглу руками. Хтось віддтягував розтяжки, хтось вирівнював стріли антенн, щоб не пошкодити елементи, Юра Горець працював дрином. 5 секунд під'йому пройшло успішно, але закони фізики ще ніхто не відміняв, тому щогла знову пошкодилась в тому ж самому місці. До початку теста залишилось ... 20 хвилин, а ми були без антенн. Що ж робити? Треба щось кардинально швидко вирішувати!

Юра керує: "Низ щогли підсилений, а верх - тонкостінний. Верх зняти, працюємо антеннами лише на висоті 4 метра від землі."

Як мурахи кидаємось на щоглу, один відкручує, інший закручує, третій ножовкою відпилює - часу обмаль, хочемо встигнути.

За 5 хвилин до початку тесту антенни підняті на 4-метрову висоту і навіть повертаються.

Перший зв'язок у нас був проведений з UR3PI. Ми дали номер 001, а у відповідь почули , що цей волинський аматор в тесті не працює, номер не дасть, звіт не відправить. Шкода, адже UR3PI знаходиться недалеко від польського кордону, відстань між нами по міркам УКХ досить пристойна і ці б очки нам явно б не завадили!

Перше QSO зірвалось, але ми хоча б переконались, що наші антенни та аппаратура працюють.

Далі все було , як в будь-якому тесті. Хлопці змінювали один одного за робочим місцем. Це місце у нас було одне. В основному зв'язки йшли зі сходу України. Потужно проходив Київ та область.

Електроживлення забезпечував генератор, який ми розмістили прямо на стерні в полі десь метрів за 50 від основної позиції.

Перший тур закінчився, коли у нас стемніло. В першому турі ми провели 37 зв'язків (28+9) з 17 великими квадратами. По відстані найдалі - на 144 мгц спрацювали з UR3EE (802 км), на 432 мгц з UT2UB (351 км).

З самого ранку розпочався другий тур змагань. Радіоаматори зі сходу повідомляли нас, що проходу на УКХ практично немає, ллє дощ, а в деяких місцях - ураганні пориви вітру. В Кременці погода була чудовою, безхмарною.

В кінці тесту порахували наш "улов". Вийшло навіть краще , ніж в попередній день. Провели 41 QSO (28+13) з 17 квадратами. Самі дальні зв'язки були з UR3EE (802 км) як на 144, так і на 432.

Підтримали нас в цих змаганнях наші рівненські аматори - UR5KB, UR5KEK та UR5KHM. Дай їм , Боже, щастя та здоров'я! Ми звертались і до інших аматорів Рівненщини за підтримкою, але чули у відповідь про те, що немає апаратури, немає відповідноі ліцензії, тощо.

Наші ж основні суперники з Харкова UV2L/P швидше за все, таких проблем не мали. В перший день вони провели 63 зв'язки, а в другий - 59.

Практика показала, що з UT7KZZ можна було провести зв'язок на відстань до 200 км не напружуючись з простих 4-5 ваттних Баофенгів в FM. Але для цього потрібно було піднятись хоча б на дах 5-ти поверхової будівлі в межах Рівненської області.

Скажу так, хто хотів, той зв'язок з нами провів.

Вночі після нашого тесту йшов якийсь польський тест на 144. Ми ще й там провели декілька зв'язків. Спеціально направляли антенни на північ, на Рівне, щоб дати нашим аматорам Рівненщини зв'язок з EN0KRI/P з URFF-041. Провели чи то 1, чи то 2 зв'язки під цим позивним на УКХ з нашою областю.

Буквально через годину після закінчення тесту прийшлось оперативно складати антенни, пакувати амуніцію, прибирати після себе "робоче місце". Едік (UT5ECZ) вже мав на руках квиточок на зворотній від'їзд в Дніпро. Потяг Рівне-Миколаїв відправлявся зі Здолбунова в 15.43. Треба було терміново доправити його на цей потяг.

Тільки ми сіли в автомашину, щоб їхати додому, як почався дощ. "Ми везунчики, нам таки везе..." подумав я і висловив це вголос. Зі мною всі погодились. Юра мчав по дорозі на всіх парах, в Кременці ми помітили, що щогли на даху машини почали зміщуватись і могли зірватись. Прийшлось в Кременці в неділю шукати магазин, де б продавали шнури чи якесь кріплення. І нам знову повезло! Юра приніс резинові кріплення, які часто використовують велосипедисти, щоб закріплювати багаж на велосипеді. Але час було втрачено. Юра вижимав з джипа все, на що той здатен, а ми підкормлювали Юрка їжою прямо за кермом. Самі також перекушували на ходу.

Дощ то вщухав, то лив як з відра. Я керував дорогою в Здолбунів, працював провідником. Машиною під'їхали до самого залізничного мосту. На годиннику було 15.42. Дощ періщив не по-дитячому. Едік, не прощаючись з нами, галопом, переступаючи через дві сходинки, помчав до потяга. Потягу вже дали зелене світло, але Ед все ж таки вскочив в перший вагон! І знову нам повезло! Це якась містика, але інколи таке в житті трапляється.

Далі все проходило в спокійному ритмі. Ми трохи розслабились після напруги, Ед в потягу, тест провели, все в нормі. Юра підвіз мене на вул. Шкільну в Здолбунові, а сам з Володею і Сашком поїхали на Рівне.

Далі все було нормально, я зателефонував Юрі, Володі, Владику з Закарпаття. Всі доїхали додому нормально, без пригод.

Так закінчилась моя перша експедиція з командою UT7KZZ на ЧУ-2019.

Ой, забув написати про основне! Відразу ж після закінчення тесту, коли ми ще були на горі, Юра вручив мені і Володі Сидорову футболки з позивним UT7KZZ. Володя сказав, що більш ціннішого подарунку він останнім часом не отримував. Я з ним погоджуюсь на всі 100%.

Всі хлопці були дуже задоволені експедицією. Ми познайомилися з місцевими мешканцями. Дядько Степан запрошував нас в гості, ми сказали, що скоро приїдемо знову і зайдемо до нього. Приємне спілкування зі всіма залишило у мене гамму найкращих почуттів. Як виявилось, Джим (UZ5DX) наш земляк, волиняка!

В кінці свого оповідання, я хочу звернутись до всіх аматорів, що проживають близько від Кременця. Скоро буде ще один УКХ тест. Наша команда знову планує прийняти в ньому саму активну участь. Але без вашої підтримки зв'язками, ми не зможемо показати достойний результат та гідно представити нашу Рівненщину. 7-8 вересня 2019 року мають відбутися 2 змагання: IARU Reg-1 VHF September Contest одночасно з Кубком комітету ЛРУ.

Ми плануємо підняти антенни вище, ніж 4 метри та використати на 144 МГЦ стек з 2-х антенн по 16 елементів. Запрошую всіх, хто має можливість, провести з нами зв'язок під час тесту. Плануємо працювати позивним EN0KRI/P також і цифрою. Можливо на початку вересня у нас буде більше часу після тесту.

На цьому закінчую, до зустрічі в ефірі під різними позивними!

Володимир Ткачук (UW5KW, UT7KZZ, EN0KRI, EM5K, UR4KWO)  

Прийшов час об'єднуватись.


В Рівненській області зареєстровано 4 радіоаматорські організації, а саме: "Рівненське обласне відділення Ліги радіоаматорів України", клуб "Радіоаматор Рівненщини", відокремлений підрозділ ГС ВРЛ, відокремлений підрозділ ГО ЛРУ. Для мізерної кількості активних радіоаматорів в ефірі така кількість місцевих організацій- це явний перебір.

Тому хочу висловити свою позицію, яка є незмінною на протязі останніх років - НАМ ПОТРІБНО ОБ'ЄДНУВАТИСЬ. Так думаю не лише я, а і багато аматорів, що з різних обставин розпорошені по цим 4 клубам. Вважаю, що нам потрібно повернутись в ті часи, коли ми всі входили в ЛРУ. Давайте відкинемо як непотріб, створення різних Ліг в області, нарешті зрозуміємо, що ЛРУ вже змінило свій Статут та структуру, що в керівництві ЛРУ зараз зовсім інші люди, а не ті , що були в 2010-2015 роках.

Бачу наше об'єднання на базі ЛРУ, як всеукраїнської громадської організації, що виникла відразу ж після здобуття незалежності України. Щоб вважати себе повноцінними радіоаматорами, ми просто зобов'язані підтримати "Лігу радіоаматорів України". У кожного з вас виникне запитання: "А що мені дасть членство в ЛРУ, крім того, що я заплачу 150 гривень внеску?".

Питання слушне, тому відповідаю. 100 % з ваших 150 гривень відправляється в Київ, для місцевого осередку залишається 0. ЛРУ більше 50% з вашого членського внеску переводить в міжнародний союз IARU для сплати щорічного внеску за членство в цій організації. Всі інші кошти залишаються на статутну діяльність ЛРУ: оплата роботи QSL бюро, поштові витрати, кошти на організацію та проведення різних змагань і т.п.

ЛРУ - єдина радіоаматорська організація, що має статус Федерації радіоспорту України. Тому , при вдалому виступі у всеукраїнських змаганнях, що організуються та проводяться під егідою ЛРУ, у будь-якого радіоаматора з'являється шанс отримати звання кандидата та майстра спорту України. Так, в 2019 році в нашій області за результатами чемпіонатів України з радіоспорту високі звання майстра та кандидата відповідно отримали члени ЛРУ Драгунов Олександр (US7KC) та Сидоров Володимир (UX0KR).

Для початку процеса об'єднання всіх радіоаматорів в одну організацію хочу звернутись до керівників усіх клубів: Занюка І.І. Васильєва В.І. Тарасовича П.М.- узгодити місце та час, зустрітись, провести перемовини, обговорити проблеми, намітити шляхи для згуртування та об 'єднання всіх Рівненських радіоаматорів.

Ткачук Володимир (UW5KW) 

В ефірі UW5KW: апаратура, антенни, радіозв'язки в 2018 році.

Позивний UW5KW належить радіоаматору ВП ГО ЛРУ в Рівненській області Ткачуку Володимиру. Цей радіоаматор працює в ефірі з 1978 року. Перший особистий позивний було отримано в 1984 році (ex UB5KCZ, UB5KQ, UX0KA, UT5KTT,UB5-072-112). На фото: апаратура, що використовується сьогодні на радіостанції UW5KW. Це трансивер SW2011RDX, що збирався самотужки в 2012-13 роках (вихідна потужність 15-20 ватт), невеликий підсилювач має такий самий розмір, що й SW2011RDX (на задньому плані фото). Підсилювач на діапазон СВ (перероблено для роботи на всіх КВ діапазонах). На виході : 40 - 70 ватт (в залежності від діапазону). Блок живлення використовується 30 А, напруга на виході - плюс 13,8 вольт.

Комп'ютер саморобний, процесор 2-ядерний AMD, ОЗУ 4Гб, встановлено Windows 10. Дисплей фірми ACER, розмір 20 дюймів.

Антенни UW5KW:

- на діапазон 80 метрів використовується LOOP (петля) в формі п'ятитикутника. Всі кути піднято на висоту 8 метрів. Антена розміщена горизонтально, кабель 75 ом підключено в один з кутів. Довжина кабеля 8 метрів. Ніяких приладів узгодження не використовується. Модами JT65, JT9, FT8 на цю антену в діапазоні 80 метрів проведено дуже багато зв'язків з далекими кореспондентами: Антарктида (RI1ANL), Нова Зеландія, Австралія, США, Канада, Таїланд, Індонезія, Японія та інші.

- на діапазон 40 метрів використовується LOOP (петля) у формі трикутника, розміщена вертикально. Верхній кут знаходиться на висоті 8 метрів, два інші кути від землі на висоті 3 метри. Центральна мачта - низ 5 метрів з водопровідної труби діаметром 2 дюйми, верх - пластикова труба 3 метри. Кабель 50 ом під'єднано в розрив однієї зі сторін трикутника. Довжина кабеля - біля 8 метрів. Ця антена дуже добре працює на дальні траси , особливо Японія, Океанія та Австралія.

- на діапазон 20 метрів використовується саморобний GP, піднятий на висоту 4-5 метрів від землі. Штир - китайське вудилище 5,5 метрів, три промені довжиною по 5,1 метрів. Кабель використовується 50-омний, довжина 5 метрів. Антенна працює на дальні траси у всіх напрямках. Коефіцієнт підсилення менший, ніж трикутника на 40 метровий діапазон.

- на діапазон 30 метрів використовується горизонтальний трикутник - аналог трикутника на 40 метрів. Кабель живлення 50 ом, довжина 8 метрів.

-на діапазон 17 метрів використовується вертикальна антена - аналог антенни на 20 метрів. Кабель живлення 75 ом, довжина кабеля- лише 4 метри.

Для зменшення КСВ та зняття поверхового електричного потенціалу з кабелів живлення використовуються дроселі з феритових кілець та защілок.

На діапазонах 21,24 та 28 Мгц добре працює антенна на 80 метрів. Прохід на цих діапазонах поки що відсутній. Він там з'явиться восени та влітку.

Крім цифрових видів зв'язку UW5KW працює також і іншими видами випромінювання. 5 січня 2019 року відбувся чемпіонат України телеграфом. Ткачук Володимир (UW5KW) , не дивлячись на дуже малу потужність випромінювання 50-60 ватт, провів 96 зв'язків та посів 42 місце з 53 учасників змагань. З Рівненських радіоаматорів в цьому чемпіонаті України працювало всього лише дві станції UX0KR (Сидоров Володимир, діапазон 160 метрів) та UW5KW (Ткачук Володимир, діапазон 80 метрів).

В інтервалі з 22 травня 2018 року по 31 грудня 2018 року UW5KW провів 5837 QSO. До травня трансивер був в ремонті. З 5837 всіх зв'язків 1004 зв'язків з DX-станціями (без Європи). В середині червня вдалось провести 2 QSO з Антарктидою на 40м і 80м, з Океанією проведено 82 зв'язки , з Африкою - 80 зв'язків, з Азією 720 зв'язків, з Північною Америкою - 102 QSO, з Південною Америкою - 18 зв'язків.

Ткачук В. (UW5KW) має ще в розпорядженні трансивер UA1FA та підсилювач на трьох ГУ-50.

З зв'зку з тим, що сьогодні інтернет дає можливість оперативно отримувати інформацію про реальне проходження радіохвиль в тій чи іншій місцевості, моніторити роботу своїх антенн та апаратури, шляхом числених експериментів UW5KW зміг налаштувати узгодження між апаратурою та антеннами, виготовив та розмістив на п'ятаку землі в 3 сотки п'ять антенн. При експериментах використовувались різні прості популярні антенни - штирі, диполя, інвертеди, VS1AA та інші. Було вибрано антенни (вертикальної поляризації), що дають змогу працювати з дальніми корреспондентами на скромну апаратуру.

В планах UW5KW на 2019 рік: радіоекспедиція по рідким районам Рівненської області для диплому URDA, активізація дипломної програми радіоаматорів Рівненщини, виконання DXCC mixed на 80м, 17м, 15м.  

Техника QRP. Работа в эфире сверхмалой мощностью. Владимир Ткачук UW5KW.

(Стаття з журналу "QRP" №33 2011 рік)

В коротковолновом эфире я с 1978 года. Первый позывной получил в 1984 году. Живу недалеко от города Ровно. В 2009 г. ко мне в руки попала радиостанция «Лавина», которая раньше выпускалась в Харькове подразделением ДОСААФ СССР (сейчас ПП «Контур») и служила для работы в соревнованиях по радиомногоборью радистов. «Лавина» - двухдиапазонный трансивер на 160 и 80 метров. Вид излучения - только телеграф. В выходном каскаде используется транзистор КТ626Д. Выходная мощность всего 70 мВт при токе выходного каскада 10 мА. Сначала у меня возникли сомнения по поводу выходной мощности. Поэтому я связался с конструктором и производителем трансивера (Виктор Абрамов UX5PS), подтвердившим, что на выходе «Лавины» 70 мВт. Аппарат мне одолжил на время Николай (UR3KK), сказав: - Бери, попробуй хоть с кем то сработать! Для питания я использовал 12- ти вольтовый аккумулятор от неисправного аварийного блока питания компьютера. Антенной служил диполь длиной 39 м, протянутый с востока на запад при высоте подвеса около 5 м над землей. Впервые удалось выйти в эфир 30 июля 2009 года с позывным UT5KTT/QRPP. За 4 часа «СQ» на 3579 кГц удалось провести всего одну связь с SQ3DZW (RST-559). С 31 июля по 04 августа 2009 года удалось провести еще 7 QSO , в том числе и с членами клуба UU7JF (569) и RW3AI (449). Связи давались тяжело, слышали меня на пределе разбираемости, мешали радиостанции с мощными сигналами. Эксперименты с «Лавиной» я продолжил только зимой после приобретения у того же харьковского ПП «Контур» электронного ключа с памятью и покупки собственной «Лавины». Теперь работа на общий вызов пошла веселее. С 24 декабря 2009 года по 20 апреля 2010 года было проведено 300 связей с радиостанциями 31 страны по DXCC. Наиболее интересные связи были с UR5FA/MM/QRP (449) -корабль Олега находился около TA4, OZ7EX (559), F8FJG (569), HF12HAITI (599), G4ADE (339), GB75RDF (339), SV2AVP (339), I1BPU (339). Рекорд дальности связи был установлен с MD0CCE (339) 16 февраля 2010 года, расстояние 2010 км. Bob Barden из Ramsey был настолько поражен, что без моей просьбы сам сразу же выслал директом свою карточку! Работать в эфире сверхмаленькой мощностью очень интересно и увлекательно. У меня в эфире появилось много друзей, которые слыша мой QRPP-сигнал почти ежедневно подходили поздороваться и интересовались успехами, сработана ли новая страна и побит ли рекорд дальности. Это SP5TAA, UR5KO, UA9JFM/3, EV6DX, UT1PQ. Спасибо им за поддержку и интерес к экспериментальной работе. Всем без исключения радиолюбителям, кто провел со мной связь на QRPP, были направлены бумажные карточки-квитанции. Думаю, многие их уже получили. Посмотреть фото аппаратуры, антенны, карточку от MD0CCE , скачать файл аппаратного журнала можно в интернете на моем сайте https://zdol.org.ua Сейчас я работаю в эфире под позывным UW5KW/QRPP. Всех, кого интересует работа маленькой мощностью, приглашаю провести CW QSO на 80-ке. CQ-QRP # 33

Весь журнал можна скачати за посиланням https://qrp.ru/cqqrp-magazine/483-cq-qrp-33